До вашої уваги інтерв’ю з тренером дитячо-юнацької школи «Скорук» Юрієм Саєнком.
— Юрію, дитяча команда томаківського «Скорука» розпочала виступи у зимовій першості Дніпропетровської області. Кілька слів про команду, які хлопці за неї виступають? Чи усі вони з Томаківки?
— Зараз ми стартували у відкритій зимовій першості області командою, що складена з хлопців 2009-2010 років народження. Кістяк команди складаю, звісно, місцеві томаківські юні футболісти, хоча ми залучаємо до колективу і з інших селищ та міст Нікопольського району, насамперед у нас є хлопці з Марганця, Преображенки. Так що намагаємося в такий селекції охопити наш район та розвиватися. Загалом у нас в школі дві вікові категорії – це окрім команди 2009-2010 років народження ще і старші хлопці 2007-2008 року народження. Зараз у тренувальному процесі ми об’єднали команди, адже з початком масштабних бойових дій на території України з боку рашистських окупантів, дуже багато дітей з нашої місцевості залишили свої дома, вирушаючи у більш безпечні місця, тому ми спочатку провели невеликі оглядини серед хлопців різного віку, зіграли кілька товариських матчів і набрали собі гравців, які щось більш-менш вміють на футбольному полі. І ось зараз ми заявилися для участі у обласній зимовій першості.
— А є хлопці, які уїхали і повернулися?
— Ні, поки що таких ще немає. Батьки не відпускають і їх можна зрозуміти. На першому місці зараз безпека.
— Де проходить тренувальний процес і хто займається командами?
— В основному командами займаюся я. Спочатку весь фундамент під цю команду закладав директор і головний тренер основної команди Олександр Степанов. Саме він збирав хлопців, проводив тренування, але коли клуб вийшов на новий рівень і став професійним, то Олександр Олександрович сконцентрувався на роботі з першою командою, а мені залишив дитячий колектив. Щодо тренувань, то у нас вони відбуваються на центральному томаківському стадіоні «Колос» імені Анатолія Скорука. Саме там у проходять основні тренування, але з початком зими ми також перейшли і на заняття у спортивному залі.
— Видно, що команда обута, одягнена…
— Так, усі хлопці у нас при повному екіпіруванні, і у них не тільки безпосередньо футбольна форма, а і є зимовий одяг. Клуб нам виділяє фірмовий автобус, на якому зазвичай на матчі їздить основна команда. Так що ми маємо усі умови для занять, завдяки нашим керівникам Тамарі Олексіївні Скорук і Максиму Анатолійовичу Скоруку, які постійно опікуються нашими хлопцями. За це ми їм безмірно вдячні. Насправді все це дуже важливо для дітлахів, особливо у воєнні часи, адже хлопцям просто за щастя хоч кудись виїхати, подивитися на різні стадіони, а ще і пограти на полях зі штучним покриттям. Ось на старті чемпіонату ми вже зіграли в обласному центрі і у Молодіжному парку, і на стадіоні «Інтер» і ось тепер на базі у Придніпровську в манежі. Діти просто у захваті від самої участі в цьому турнірі, граючи із найсильнішими командами свого віку нашого регіону. Для хлопців все це дуже велика мотивація.
— Отже, команда провела вже пару матчів. Що хлопці показали?
— Вони намагаються саме грати у футбол. Ми дивимося, як грають конкуренти, як граємо на їх тлі ми і усе це порівнюємо, зіставляємо наші сили і можливості. Відверто скажу, що щось ми вже вміємо (посміхається). У нас немає такого, що «бій вперед, а гра прийде». У першому матчі хлопці грали на снігу, а ми вийшли тільки з залу, і звісно, що треба було адаптуватися до складних умов вже по ходу матчу. Було дуже непросто, адже для більшості наших хлопців 2009-10 року народження це була тільки третя чи четверта гра на все поле, а до цього вони в основному грали 9 на 9 на половину поля. Тому для них це був дуже важливий досвід. У першому таймі гри з МДЮСШ ми адаптувалися до цих умов, а вже після перерви почали справді грати у футбол і дуже гідно виглядати на тлі значно досвідченішого суперника, який регулярно грає на таких полях. Ну а другий матч з «Інтером» – це було схоже на якусь фантастику! Спочатку пропустили, нас тиснули і я думав, що буде дуже складно, але потім настав якийсь переломний момент, коли після нашого голу вже спрацювала психологія. В результаті ми обіграли 5:4 таку імениту команду, яка виступає у вищій лізі ДЮФЛУ. Для нашої команди – це дуже велике досягнення. Так, з одного боку це просто перемога в одному матчі турніру, але для нас це і справді велика звитяга, після якої хлопці зовсім по-іншому будуть ставитися і до своєї гри, а також розуміти, що не тільки можуть на рівних грати із сильними суперниками, а і перегравати їх.
— Основна команда футбольного клубу «Скорук» грає вже у Першій професійній лізі. Відповідно і юнацьки команди вже через якийсь час будуть грати у чемпіонаті України?
— Звісно, ми усі до цього дуже ретельно готуємося. Зараз чемпіонат України через війну не проводиться, але ми дивимося на подальший розвиток нашої команди, з ким ми будемо працювати. Плануємо залучати до команди перспективних хлопців зі всього Нікопольського району, щоб не тільки гідно виступати у ДЮФЛУ, а і у майбутньому хлопці могли б поповнити склад і основної команди.
— Які основні завдання перед хлопцями стоять зараз?
— Ніяких максимальних завдань ми у цій зимовій першості перед командою не ставимо. Ми тут тільки новачки і дебютанти. Так, до цього грали в чемпіонаті області, але все це було в іншому складі і не на все поле, а це фактично різні види спорту. Завдання у нас зараз обкататися, зрозуміти що таке футбол, хоча б місцями показати, що ми в нього вміємо грати. Тобто в цілому завдання у нас ознайомлення із цим рівнем. Зараз результат у конкретному матчі для нас не на другому, і навіть не на якомусь четвертому місці (посміхається). Нам головне просто зігратися і дати дітлахам поштовх, щоб вони прагнули і далі займатися футболом і вони розуміли, що для цього мають змогу та усі необхідні умови в такий складний час. І якщо ще недавно у нас в тренувальному процесі брали участь тільки 11-12 хлопців, то зараз вже 18-19. Тобто у них з’явився стимул приходити тренуватися, а звідти з’являється і конкуренція і, відповідно, швидше зростає їх майстерність.
