Головний тренер футбольного клубу «Скорук» Олександр Степанов підвів підсумки першої частини сезону 2022/23 років, в якому його команда дебютувала на рівні Першої ліги.
— Олександре Олександровичу, пройшов вже деякий час після завершення останнього офіційного матчу у цьому році і вже можна спокійно підвести підсумки цього півріччя. Яким був перший етап цього чемпіонату для футбольного клубу «Скорук»?
— Перш за все, перед тим, як щось аналізувати, я хотів би подякувати Збройним силам України за те, що вони дали нам можливість у цьому році займатися своєю улюбленою справою – грати у футбол. Хочу подякувати усім тим людям, які причетні до боротьби із рашистами: волонтерам, медикам і усім тим, хто допомагає нашим Збройним силам захищати Батьківщину у цей непростий час. Як би не усі ці люди і ЗСУ ми, звісно, не тільки б не грали в футбол, а і взагалі невідомо, щоб було у нашій країні. Тому великий їм уклін від себе особисто і від всього нашого клубу. Ми будемо намагатися, і ми намагалися у цьому році грати для наших вболівальників, а серед прихильників «Скорука» є і ті, хто служить зараз в ЗСУ, і своєю грою дякуємо їм за можливість зараз виступати у чемпіонаті України.
Щодо підсумків виступів нашої команди у минулому півріччі, то ми в цілому задоволені, але не повністю. Звісно, якщо брати по результату цього року, то ми прагнули до більшого. Ми розуміли, що буде важко, але у нас була надія, що вступимо краще. Але, якщо брати і аналізувати те, як ми готувалися до чемпіонату, в яких ми були умовах, з якими проблемами зіштовхнулися і взагалі, як ми могли підготувати футболістів, то ми розуміємо, що у підсумку виступили досить непогано і гідно. Є багато нюансів, але все ж таки ми, мабуть, знаходимося на тому місці, на яке награли. Хоча, на мій погляд, ми по грі недобрали залікових балів, і повинні були набрати ще десь на шість очок більше. У нас п’ять нічиїх, а з цих матчів ми повинні були у трьох вигравати, проте не вистачило десь майстерності, фарту, фізичних кондицій, щоб здобути максимальний результат. А ці шість балів, звісно, нам би допомогли і ми мали б шанси поборотися за місце у першій четвірці. Але, у будь-якому разі, виступ у першій частині сезону – це для нас великий досвід. Хлопці з кожним матчем набиралися все більшої майстерності, так що команда в цілому за ці півроку дуже додала і у досвіді, і у злагодженості дій, тому зараз вже ми розуміємо, як ми повинні грати і над чим нам потрібно працювати. Так що рахую, що це півріччя для нас вийшло досить непоганим і воно нам піде тільки на користь.
— Які ваші враження від нового формату змагань у Першій лізі?
— Є багато тих хто за, і тих хто проти, але якщо брати в цілому, як команди розташувалися по групах, то все було вірно. В такий важкий час їздити в далекі подорожі на Захід України, витрачати на це великі кошти, яких зараз не так багато і ця проблема для багатьох клубів, тому в цьому плані організатори зробили все вірно, поділивши команди на дві групи за географічним принципом. Навесні буде друга частина, де залишиться зіграти вісім матчів – по чотири дома і у гостях. Там вже з’їздимо на далеку відтань і нічого страшного не буде — це вже не 12 або 14 матчів з далекими виїздами, так що тут ПФЛ усе зробило вірно.
Ну, а якщо брати розподіл очок на другому етапі, тобто те, що враховуються бали тільки із клубами своєї четвірки, то тут є запитання, і звісно є ті хто задоволені і навпаки. Є команди, які у першій частині чемпіонату набрали більше очок, але тепер знаходяться нижче конкурентів і не можу сказати, що я цим теж сильно задоволений. В цьому аспекті все ж таки недопрацювали. Проте у турнірній таблиці така щільність, що будь-яка команда, той же «Гірник-Спорт», що зараз знаходиться нижче за інших, може піднятися угору вже після однієї перемоги, адже відрив дуже невеликий. Тому вважаю, що усі знаходяться у рівних умовах. Я не став би говорити, що у нашій другій групі є відвертий фаворит чи аутсайдер. Всі команди приблизно рівні за силами і немає великої прірви по очках між першою і останньою командою на цей час. Тому вся боротьба тут ще попереду.
— Які плани у команди на міжсезоння? Де, коли будуть проводитися збори, можливо буде участь у якихось турнірах?
— Чесно кажучи, ми ще самі не розуміємо на сто відсотків де саме ми будемо проводити збори. Все буде залежати від ситуації в країні і на фронті. Якщо в нашому регіоні все більш-менш налагодиться, і наші герої зуміють вибити ворога з Енергодару і сусідніх міст на Запоріжжі і Херсонщині, то ми, звісно, будемо проводити збори на нашій базі у Нікопольському районі, де у нас чудові умови для роботи. Якщо цього не трапиться, то ми будемо проводити збори у Дніпрі. Команду ми плануємо зібрати на початку лютого, а самі збори будуть проходити в два або в три етапи, ми на це ще подивимося. Тут ще багато роботи. Перший етап буде втягуючий, потім у нас почнеться робота над фізичними кондиціями футболістів, коли ми будемо давати їм навантаження. Ну а кінцевий етап вже буде більш ігровий, під час якого проведемо багато спарингів. По суперникам ще будемо дивитися, адже нам потрібно розуміти у якому ми будемо складі, як ми будемо грати. Але ще раз повторюся, що тут не все залежить від нас і зараз ми, як і усі українці, постійно чекаємо на гарні новини з фронту. Є у нас домовленість із Асоціацією футболу Дніпропетровської області із тим, що нам допоможуть із тренувальним полем на «Олімпійських резервах», за що ми їм дуже вдячні, адже вони нам допомагали весь цей поточний сезон. Також хочу подякувати і Анатолію Ісламовичу Бурганову, який надав нам можливість тренуватися на натуральному газоні у Новоолександрівці, ми усе це цінуємо. Думаю, у разі необхідності, ми будемо з ним працювати і у наступному році. Гадаю, що ближче до нового року ми вже будемо приблизно розуміти, як у нас буде будуватися підготовка до весняної частини сезону.
— Можете сказати хто вже залишив команду і хто її поповнить? Якщо новачків зараз не можливо назвати по іменах, то які позиції потребують підсилення у першу чергу?
— Якщо говорити по позиціям, то у нас кожна потребує підсилення. Це як мінімум чотири – п’ять кваліфікованих футболістів, котрих ми будемо намагатися до себе залучити. Це виконавці, які вже реально повинні нам допомогти і одразу будуть претендувати на місце у стартовому складі. Тому у кожну лінію ми будемо шукати гравців. Це важко, але ми будемо намагатися підсилитися. Я розмовляв із президентом клубу Максимом Анатолійовичем Скоруком, і він дав на це добре, сказав займатися цим питанням, а все, що буде залежати від нього він допоможе. Президент клубу дуже переживає за команду і хоче, щоб ми залишилися у Першій лізі — це для нього дуже важливо.
Що стосується футболістів, які вже нас залишили, то ми подякували за гру і те, що були у нас в команді – це досвідчені Антон Шарко, який був з нами не один рік, Михайло Лаптєв і молодий гравець Денис Сорока, котрий непогано розпочав і забив гол у першій грі. Денис — хороший хлопець, до якого у мене немає ніяких претензій по роботі і самовіддачі, але це футбол, і ми бачили, що йому важкувато адаптуватися у нашій команді. Усім трьом гравцям ми подякували за співпрацю і плідну роботу, усіх відпустили – вони вільні агенти. Дай Бог їм вдачі, нехай їм щастить і вони добре грають в інших командах, а ми будемо про них пам’ятати, як про хороших футболістів і порядних людей.
— Можете назвати трійку кращих гравців своєї команди, або, можливо тих, хто вас особливо приємно здивував у ці півроку?
— Насправді, це зробити дуже непросто і з мого боку когось виділяти не дуже коректне, тому що вся команда грала, намагалася здобувати позитивний результат у кожному матчі. Тобто усі хлопці виходили і завжди думали тільки про перемогу. Але якщо взяти футболістів, які мають свій вплив у тій же роздягальні на інших гравців і в цілому на команду, і є її справжніми лідерами, то я рахую, що це той же самий Олександр Мішуренко, який у своєму віці продовжує доводити, що є класним футболістом, а останні матчі він взагалі гра на уколах, адже у нього була травма. Він приніс дуже багато користі нашій команді: і забивав, і віддавав, а коли його не було на полі, то в атаці нам було дуже важко. Це один з тих гравців, хто вів команду вперед і показував свій клас у кожному матчі. Також відзначу капітана команди Артема Перебору, якого дуже поважаю і я дуже задоволений, що він є у нашій команді, що він залишився і грає на рівні Першої ліги. Це справжній професіонал – людина, яка не вживає алкоголь, не курить, веде здоровий спосіб життя, постійно готовий до гри, виповнює великий обсяг роботи на полі, а в сезоні Артем відіграв більше всіх хвилин, виходив в усіх матчах в основному складі і грав фактично без замін. Він завжди відпрацьовував на футбольному полі, вів за собою хлопців – це дійсно справжній капітан, який ще і є порядною людиною. І скажу, що мені пощастило, що у мене в команді є такий футболіст і капітан. Дай Бог йому здоров’я, і я переконаний, що він себе ще проявить. В останньому матчі з «Полтавою» Артем забив хороший м’яч, який був нам дуже потрібний, і це був його перший гол у Першій лізі, з чим я його вітаю. Цей гол надав імпульс команді, після чого їй стало набагато легше, а хлопці вже розуміли, що їм потрібно робити і відчувалося, що цю гру ми вже не відпустимо. Ну і третій футболіст – це Ігор Варцаба. Досвідчений голкіпер, який пограв на високому рівні, теж справжній професіонал – все, що я зараз казав про Перебору стосується і Варцаби. Людина, яка жодного разу в житті не спізнилася на тренування. Він повністю відпрацьовує на кожному занятті, багато підказує і на полі, і в роздягальні, може поговорити, а якщо потрібно і «напхати» футболістам. І незважаючи на те, скільки ми пропустили, він дуже допомагав команді, витягував багато м’ячів. У нього було багато матчів, де він робив чимало сейвів, тому це також один з лідерів нашої команди і я дуже задоволений, що він у нас є. Ігор багато підказує молодим виконавцям, тому ж Антону Осадчуку, навчає і допомагає йому разом з Андрієм Бобровським. Якщо хтось вважає, що у них там якась конкуренція, то це тільки на полі і тренуваннях, але немає такого, щоб вони десь один одного у чомусь не розуміли або заздрили — хлопці дуже ладять між собою. Так що Ігор Варцаба – це дуже порядна людина і хороший футболіст. Це якщо виділити трійку наших гравців, але ще раз скажу, що працювала вся команда і вона, як виграє разом, так і програє. Так що я не бачу сенсу казати, що у нас там є якась суперзірка – це буде невірно.
— Яка реакція президента клуба на виступ команди у першій частині сезону?
— Хочу подякувати Максиму Анатолійовичу за те, що він живе футболом і в такий важкий час вкладає у нього кошти. Він завжди в курсі усіх подій в команді, завжди дивиться всі трансляції, коли у нього не виходить приїхати на гру, завжди телефонує після матчів, а потім ми зустрічаємося, розмовляємо. Він чудово розуміється у футболі, і на початку чемпіонату у нас була розмова, коли я казав, що нам буде важкувато у Першій лізі, адже ми не укомплектувалися, як ми того прагнули і плюс не підготувалися через об’єктивні причини, на що він відповів, що усе розуміє, будемо починати і старатися гідно виступити, але головне, щоб хлопці виходили на поле із бажанням до останнього відпрацювати і тоді буде порядок. Звісно, що він теж десь не сильно задоволений, що ми не вийшли у першу четвірку, але ж він усе чудово розуміє. Максим Анатолійович бачить, що ми тільки-тільки зайшли у Першу лігу і у таких умовах набираємося майстерності та досвіду, і що ми потроху будемо додавати. Так воно в принципі і є. Тому я йому дуже вдячний, за те, що він є таким президентом, котрий і розуміється на футболі, і допомагає всім, чим може. Коли я щось у нього просив на команду, то він мені ще жодного разу в житті не відмовив. І усі хлопці знають, що у фінансовому сенсі у нас все дуже солідно – все, що президент обіцяє, все це виплачується до копійки, а навіть і більше. Вдячній також Тамарі Олексіївні – мамі Максима Анатолійовича, яка є віце-президентом нашого клубу. Вдячній всій їх родині і всьому їх господарству, адже дуже багато людей працює для того, щоб ми грали в футбол, при тому, що господарство зараз теж у непростих умовах. Ми граємо для них усіх і будемо намагатися у кожному матчі грати так, щоб нікому за нас не було соромно.
