Офіційний сайт футбольного клубу «Скорук» знайомить вболівальників із новачками команди. Сьогодні до вашої уваги інтерв’ю 20-річного форварда Володимира Здирка.
-Володимире, як розпочиналася твоя футбольна кар’єра?
— Починав я грати у футбол в дитячо-юнацькій спортивній школі №1 міста Умань, потім батьки по роботі переїхали до Винниці, де я почав виступи в ДЮФЛУ за тамтешню «Ниву», відігравши перше коло чемпіонату U-14, після чого перейшов в Академію київського «Динамо».
— В «Динамо» у кого ти займався і хто був твоїми партнерами по команді?
— Тренери у нас змінювалися досить часто, а в одній команді зі мною були такі гравці, як Ілля Забарний, Костянтин Вівчаренко, Владислав Ванат та інші хлопці, які зараз грають на хорошому рівні – і в першій команді «Динамо» та за інші клуби УПЛ.
— За команду U-19 ти пограв небагато.
— Так, у мене була травма коліна, тому у юнацькій команді «Динамо» провів небагато часу.
— Після цього ти виступав у першості Черкаської області.
— Там ми два роки вигравали чемпіонство, але, звісно, що у чемпіонаті області був не дуже високий рівень і команд там було небагато. Хоча в цілому там для мене все складалося добре, а головне, що після травми я знову почав грати.
— Розкажи трохи про свою позицію на полі. Ти граєш на вістрі атаки, чи з глибини, а можливо можеш зіграти і на фланзі?
— Коли грав на рівні ДЮФЛУ, то був постійно центральним нападником, але інколи мене спускали трохи нижче, і я грав під нападаючим.
— В Умані у тебе залишились родичі?
— Так, є.
— Те, що «Скорук» гратиме домашні матчі саме в Умані, тебе якось надихає?
— Звісно, мене дуже багато звідти підтримують, я там народився і багато хто мене там знає, так що будуть вболівати і персонально за мене, і за «Скорук».
— Як ти отримав запрошення у «Скорук»?
— Мені зателефонували і сказали, що «Скорук» приймає суперників у Першій лізі в Умані, і що я можу прийти поспілкуватися та домовитися приїхати взимку на перегляд. Так воно і вийшло. В день матчу «Скорук» — «Кремінь» я зустрівся із головним тренером томаківців Олександром Степановим, ми поговорили, я взяв номер телефону і потім приїхав на зимові збори до Дніпра. Тут був два місяці, тренувався і ось підписав контракт.
— Для тебе «Скорук» — це новий виклик у житті?
— Звісно, так. У мене були травми, я потім поїхав в «ЛНЗ», але там знову травма вибила з колії, після чого вже пішов набирати форму у першості Черкаської області. Так що зараз перехід у «Скорук» — це для мене дуже великий виклик, адже треба повертатися на професійний рівень.
— Де тебе бачить головний тренер на полі?
— Детально про це ми ще не говорили. Запитували, чи можу я зіграти не тільки на вістрі атаки, адже в команді досить висока була конкуренція на цій позиції, тому можу зіграти і центрального нападника, і відтягнутого форварда, але для мене особисто то вже не так принципово – де головний тренер побачить мене, там і буду грати.
— Як тобі атмосфера в команді?
— Атмосфера прекрасна, хлопці добре зустріли. Трішки сміємося, жартуємо, як кажуть, підтравлюють. Все абсолютно нормально.
— Знайомі в команді були?
— Особливо, ні. Хіба що із Сергієм Зайцем були знайомі по Академії «Динамо», коли він виступав за 2001 рік народження, а я за 2002-й і ми не раз грали один проти одного на дитячому рівні.
— Які перед собою цілі ставиш на весняну частину цього сезону?
— Хочеться показати свої найкращі якості, буду намагатися завоювати місце в основному складі і доводити, що гідний виступати на такому рівні.
