Капітан футбольного клубу «Скорук» Артем Перебора підвів підсумки першої частини сезону 2022/23, в якому його команда і він сам дебютували на рівні Першої ліги.
— Артеме, як оціниш виступ команди і свою особисту гру у першій частині сезону?
— Вважаю, що ми могли виступити краще, тому що довго розкачувалися і важко входили у сезон. Особливо це стосується першого кола. Ту частину ми провалили, багато тоді було невдалих ігор. Але вже у другому колі ми набрали кондиції, зміцнилися, плюс склад поповнився кількома виконавцями, які нас підсилили, тому, відповідно, у нас і пішли вдалі матчі. Так, були ігри, де нам трошки не таланило, але в цілому ми все одно могли виступити краще, тому враження від виступу команди досить суперечливе. Головне відчувалося, що у команди був запас для того, щоб виступити краще. Щодо особистої гри, то я собою завжди незадоволений, тому, як кажуть, є над чим працювати. Треба працювати і прогресувати, тому що багато не реалізовую моментів, так що я собою завжди незадоволений (посміхається).
— З цього року ти став капітаном команди. Що змінилося у твоїх функціях в команді?
— Не можу сказати, що щось сильно змінилося на полі, хоча, звісно додалася відповідальність, адже капітанська пов’язка накладає на тебе відповідальність за усе, що відбувається у команді і за полем, і на полі – все це ти повинен контролювати. Плюс ти напряму контактуєш із керівництвом від футболістів, можна сказати, як переносник інформації. Так що є своя відповідальність, і я намагаюся із цим впоратися.
— Як ти себе відчував фізично під час чемпіонату? Адже фактично ти провів усі 14 матчів без замін, тільки у першій грі тебе замінили на 87-й хвилині. При цьому гравці твого амплуа – атакуючого флангового півзахисника — далеко не завжди проводять повний матч.
— Перші тури усі ми втягувалися і було важкувато, але тому було пояснення – збори у нас були не довгими і ми не зуміли якісно підготуватися. Але потім, вже за рахунок матчів і того, що я регулярно грав та набрав фізичну форму, мені не було важко і я спокійно витримував усі 90 хвилин. Так, були окремі ігри, коли в кінці матчів було досить важко, але терпів і витримував.
— Ти дебютував у Другій лізі ще у 2010 році, після чого десятиріччя грав в аматорах і ось зараз знову професійний футбол, при чому після Другої ліги одразу дебют і в Першій лізі. Якщо б тобі кілька років тому сказали, що ти повернешся на професійний рівень, то повірив би?
— Ні, такого собі уявити не міг. Коли я приходив у томаківський «Скорук», то команда тільки грала у першості області і завданням там було потрапити до трійки призерів. І якби мені тоді сказали, що за кілька років я буду грати зі «Скоруком» у Першій лізі ПФЛ, то я б ніколи в житті в це не повірив би. Це просто якесь диво! Але потім команда з кожним роком зростала, зростала і одного разу президент клубу Максим Скорук, коли ми грали в аматорах, зайшов у роздягальню і сказав, що прагне грати у Другій лізі. Ми спочатку в це не повірили, а потім подивилися на його настрій, на те, які футболісти почали до нас приходити і стало зрозуміли, що «Скорук» — це команда з майбутнім і вона буде зростати і далі. І я вважаю, що Перша ліга для клубу не межа.
— Ти довго йшов до свого першого голу на професійному рівні. Були випадки, коли ти забивав, але гол скасовували, при чому потім з’ясовувалося, що помилково. Те, що не міг довго забити тиснуло на тебе у психологічному сенсі?
— Це дійсно трошки напружувало, адже дивишся, що усі хлопці забивають, а ти хоч і працюєш на тренуваннях, постійно викладаєшся на сто відсотків, а забити не вдається. Але для мене у першу чергу завжди важливий результат команди, а ні свої якісь особисті досягнення. Проте, все ж таки цей факт тиснув, адже голи завжди додають впевненості і собі, і команді, тому хочеться забивати частіше. Буду над цим працювати, щоб забивати більше.
— Ти як раз забив гол в останньому турі. Не було шкода, що ось ти нарешті забив і чемпіонат у цьому році закінчився?
— Ні, жалю не було. Так, забив тільки в останньому турі, хоча прагнув забити раніше, і не один гол, при чому у мене були хороші моменти, але не забивав. Що ж, будемо працювати над цим зимою, щоб вже весною частіше розпечатувати ворота суперників.
— Ти сам з Дніпра, але в команді є хлопці з Нікополя, Запоріжжя, Херсону – міст, яким зараз дуже сильно дістається від ворога. Як хлопці переживають всю цю ситуацію?
— Переживають усі. І ті хлопці, що з Дніпра переживають за нікопольських, і у нас дійсно є хлопці з Херсону, які покинули власні дома і переїхали. Ну а Нікополь – це дуже затишне містечко, а його кожного дня і ночі бомблять. Сподіваюся, що скоро це все вже закінчиться і буде велика перемога нашої країни. Усі ми віримо в ЗСУ! Переконаний, що невдовзі ми повернемося до Нікополя, а усі хлопці повернуться до рідних міст з родинами до своїх квартир. Ну і вся наша команда повернеться на власну базу, де можна буде повноцінно готуватися до сезону і радувати своїх вболівальників.
— Фактично всю осінь «Скорук» провів у подорожах. Наскільки це виснажувало команду?
— Так, важкувато це було, особливо коли були матчі після двох днів на третій, або на четвертий – це було непросто, коли ти по 400 кілометрів їхав до Умані тільки в один бік. Але усі розуміли наші реалії. У країні зараз триває війна, тому всі ставилися до деяких складнощів нормально. Проте, скажу чесно, що у порівнянні із тим, що доводиться переживати людям не передньому краю захисту нашої країни, то всі ці наші подорожі – це такі дрібниці і нам взагалі не важко.
— Чи вдалося звикнути до умов в Умані, чи все ж таки фактично команда кожен матч грала у гостях?
— Перші матчі точно для нас були гостьовими, тому що і стадіон був не рідний, а до того ж цілий день їдемо на домашній матч, наче на виїзд. Але з кожним матчем Умань ставала для нас все ближче і рідніше, тому вже ближче до завершення першого етапу це поле вже було для нас своїм.
— Команда більше тренувалася на штучному покритті, а грала на натуральному газоні. Наскільки важко давався цей перехід і на якому покритті тобі особисто комфортніше грати?
— Звісно, що мені особисто краще грати на природному газоні, де і м’якше, і дихається по-іншому. Так, в основному ми тренувалися на синтетиці, але безпосередньо перед матчами на натуральних полях ми проводили по два-три тренування на природному газоні на стадіоні в Новоолександрівці, де нас добре прийняли. Тому не можна сказати, що у нас прямо був різкий перехід з одного поля на інше. Якщо у нас матч був на штучному газоні, то ми на такому і тренувалися, і навпаки, якщо гра була на траві, то ми на ней і працювали безпосередньо перед грою. Так що наше керівництво робило усе, щоб ми підходили до гри в максимальній готовності.
— У першій частині сезону «Скорук» зіграв п’ять матчів внічию, при чому у чотирьох випадках команда вела у рахунку – це двічі з «Гірником-Спортом», по разу з «Черніговом» і «Кременем» Чого не вистачало, щоб довести справу до перемоги?
— Мабуть, десь, концентрації не вистачало, і плюс ще те, що все ж таки це вже Перша, а не Друга ліга і тут за кожну помилку приходить покарання. Десь ми розслаблювалися, думали, що перемога вже від нас нікуди не піде, але Перша ліга таких помилок не пробачає. Тут треба усі 90 хвилин витримувати в одному темпі і бути сконцентрованим кожну хвилину. Так, припускалися помилок, і нас за них, нажаль, карали. Що ж, набралися досвіду, набили шишок, а тепер будемо прогресувати і зростати. Попереду зимові збори і навесні вже будемо намагатися не припускатися таких помилок.
— А загалом різниця між Другої і Першою лігами сильно відчутна?
— Так, відчувається. Тут і фізично команди краще підготовлені, і тактично краще готові, ну і майстерність футболістів вище. Повторюся, там де нас пробачали у Другій лізі, коли могли вдарити повз воріт, то тут точно з двох моментів один використовується. І це при тому, що обидва голкіпери нас багато виручали, і все одно ми достатньо багато пропускали.
— Який з матчів першого етапу тобі запам’ятався найбільше за все?
— З «Кременем», коли зіграли 3:3. У нас одразу гра не пішла, програвали 0:1, потім у нас було вилучення на 19-й хвилині, при чому абсолютно несправедливе, після чого команда згуртувалася і у меншості ми спочатку відновили рівновагу, а потім двічі вели у рахунку. Нажаль, до перемоги нам матч не вдалося довести, але гра запам’яталася у першу чергу тим, що ми реально билися один за одного і були справжньою Командою на полі, і у меншості показували хорошу гру.
— «Скорук» на старті другого етапу матиме 9 очок. Якою ти бачиш цю стадію чемпіонату? Можливо, дивився матчі за участю команд з групи «А», проти яких доведеться грати?
— Дивився на команди в обзорах і скажу, що з усіма ними можна грати. Згадуючи команди першого етапу, знову таки скажу, що з усіма суперниками можна гідно грати. Вважаю, що у нас команда цілком готова для цього рівня, і якщо правильно проведемо збори, то я переконаний, що на другому етапі ми виступимо значно краще, ніж осінню. А по підбору команд підгрупи, можу сказати, що «Скорук» цілком здатен взагалі виграти цей турнір у другій вісімці. Там хороші команди, але бачу, що потенціал у «Скорука» вище. Головне, добре підготуватися і підійти до чемпіонату в оптимальному стані.
— Які у тебе плани на відпустку?
— Зараз нічого особливого не роблю, а в основному приділяю увагу родині. Але вже за тиждень домовляємося з хлопцями, хто у нас місцевий, збиратися три рази на тиждень і будемо поступово себе готувати. Плюс тренери нам кожному скидають індивідуальні програми, і вже із січня кожен з нас розпочне свою підготовку по цим програмам, де тренування розписані на кожен день. Таким чином, до початку зборів ми усі вже повинні бути готові до навантажень, які запропонує нам тренерський штаб.
